У сьому неділю після П’ятидесятниці Свята Церква звертає нашу увагу на два важливі духовні орієнтири — євангельське читання про зцілення двох сліпих (Мф. 9:27–35) і пам’ять святих отців шести Вселенських Соборів — стовпів Православної віри.
Євангельська подія розповідає про двох сліпців, які, не бачачи Ісуса тілесними очима, бачили Його серцем. «Ісусе, Сину Давидів, помилуй нас!» — з цими словами вони невпинно йшли за Христом.
Вони не шукали доказів, не вимагали знамен. Їхня віра була простою, глибокою і живою. Саме така віра привела їх до зцілення. Бо там, де немає зору тілесного, може бути зір серця — віра, яка бачить істину навіть у темряві.
Цей уривок — нагадування кожному з нас: щира віра не потребує зовнішніх підтверджень. Вона вимагає лише відкритого серця і готовності йти за Христом, навіть тоді, коли дорога незрозуміла або важка.
Сьогодні ми також згадуємо подвиг святих отців шести Вселенських Соборів — тих, хто в часи єресей і розколів зберіг чистоту православного вчення. Вони не побоялися стати в обороні Істини, зазнаючи осуду, переслідувань, вигнання, а часом і смерті. Вони не зрадили Христа, коли хитався світ — і залишили нам непохитне свідчення істинної віри.
Будьмо ж вірними, як вони. Просімо у Господа віри — нехай навіть малої, як гірчичне зерно, — але справжньої, глибокої, незламної.
Нехай ця віра буде світлом у темряві, опорою в випробуваннях і дорогою до спасіння.