17 серпня 2025 року у храмі Дублінської парафії Української Православної Церкви на честь Покрова Пресвятої Богородиці було відслужено недільну божественну літургію.
Сьогодні зі сторінок Святого Євангелія ми чуємо зворушливу історію про батька, син якого страждав від бесівської неволі. Його зранене серце вже шукало допомоги — він звертався до учнів Христових, та вони не змогли полегшити страждання юнака.
І от, стоячи перед Ісусом, батько вимовляє слова, сповнені віри, болю і надії: «Господи, помилуй сина мого».
Це прохання — не тільки про тілесне зцілення. Це крик люблячого серця, яке знає, що тільки Бог може звільнити його дитину від темряви. І Господь зцілює хлопця.
Водночас Спаситель навчає і нас: «Коли будете мати віру як зерно гірчичне, то скажете горі оцій: перейди звідси туди, і вона перейде; і нічого не буде неможливого для вас» (Мт. 17:20). Ми бачимо, що як зерно, кинуте в землю, проростає і приносить плід, так і віра, навіть найменша, але справжня, здатна перемагати темряву, долати випробування, і навіть пересувати гори, що стоять на нашому шляху.
Важливо пам’ятати, що віра проявляється не лише словами, а й діями: у пості та молитві.
Молитва є диханням душі, а піст очищає серце від зайвого й відкриває місце для Божої благодаті.
Будемо ж і ми щодня старатися бути ближчими до Бога, звертатися до Нього у молитві та дотримуватись Його заповідей у слові, думці та вчинках, примножуючи любов до ближнього.
Нехай наша віра буде хоча б як гірчичне зерно, а Господь зміцнить нас Своєю благодаттю, зцілить наші душі і приведе до спасіння!