14 грудня 2025 року у храмі Української Православної Церкви на честь Покрови Пресвятої Богородиці була звершена Божественна літургія.
У цей день Свята Церква пропонує до нашої уваги євангельський уривок, де юнак запитує Спасителя одне з найважливіших для кожного християнина питань: «Що треба зробити, аби успадкувати життя вічне?»
Цей молодий чоловік не був випадковим перехожим. Наділений владою та високим суспільним станом, він з юності плекав у собі християнські чесноти та дотримувався Божих заповідей. Проте Господь, Який проникає у найпотаємніші глибини людського єства, відкриває йому болючу істину про те, чого ще бракує для життя вічного.
«Продай усе, що маєш, роздай вбогим і йди за Мною», - саме ці слова Христа стали для юнака вогненним випробуванням віри. Адже розкішні статки цього чоловіка були не лише земним майном, вони стали його надійною твердинею та справжнім внутрішнім ідолом. І тому він відійшов від Господа з великим смутком у душі, бо земне тяжіння багатства виявилося сильнішим за прагнення до Царства Небесного.
Ця євангельська подія відкриває перед нами глибоку духовну істину: шлях до Царства Небесного неможливий без внутрішньої свободи. Бо не саме багатство засуджується Вседержителем, а прив’язаність до нього, коли земне займає в серці те місце, яке належить Богові. Адже там, де людина тримається за тимчасове, вона втрачає здатність прийняти вічне.
Цю істину яскраво засвідчує життя праведного Філарета Милостивого, пам’ять якого Свята Церква вшановує у цей день. Володіючи численними статками, святий роздавав майно нужденним із радістю, вбачаючи у кожній людині самого Христа. На відміну від євангельського юнака, праведний Філарет не боявся зубожіти земно, бо знав, що рука, що дає, ніколи не збідніє.
Будемо ж молити Господа, аби допоміг нам розірвав кайдани земних прив’язаностей і дарував мудрість обирати вічне над тлінним. Нехай же приклад святого Філарета Милостивого надихає й нас навчитися відпускати те, що прив’язує серце до земного, і щоденно зростати у вірі, милосерді та довірі до Господа.