Христос воскресе! 3 травня, у четверту неділю після Пасхи, наша парафіяльна родина знову зібралась разом на Божественну літургію. За вікнами звичайний дублінський день, але всередині храму знову пасхальна радість, знову ті самі улюблені піснеспіви, які вже кілька тижнів поспіль нагадують нам про найбільше Диво в історії людства.
Цього дня за літургією звучав євангельський уривок про розслабленого - чоловіка, який тридцять вісім років лежав біля Овечої купелі в Єрусалимі. Щороку Ангел Господній збурював воду, і перший, хто встигав увійти, одужував. Але цей бідолаха не мав нікого поруч, хто міг би допомогти йому дістатись до води вчасно. Тридцять вісім років - і щоразу хтось інший встигав раніше.
Та ось прийшов Христос. Побачив його і просто запитав: «Чи хочеш бути здоровим?» А потім сказав: «Встань, візьми постіль твою і ходи». І він одразу одужав.
У своїй проповіді отець Іоанн Крицький зупинився на тому, скільки різних життєвих уроків вміщає ця коротка євангельська історія. Як важливо мати поруч людину, яка простягне руку в скрутну хвилину. Як легко засудити того, хто вчинив добре, замість того щоб порадіти разом. І, мабуть, найголовніше, як легко забути про Бога і ближніх, щойно все налагодилось. Одужав, отримав допомогу і пішов. Не озирнувся, не подякував. Ця спокуса - забути Бога, коли все добре - напрочуд людська і знайома кожному з нас.
Господь не докоряє. Він просто нагадує: «Не гріши більше, щоб не сталось із тобою чогось гіршого». Це не загроза, це турбота. Як у батька, який бачить більше, ніж ми самі.
А пасхальні піснеспіви цього дня знову і знову лунали у храмі, як живе нагадування про те, що Той, Хто підняв розслабленого, підніме і кожного з нас. Бо Він Воскрес і це змінило все.
Воістину воскрес Христос!