1 листопада 2026 року, у 22-гу неділю після П’ятидесятниці, парафіяни храму Покрови Пресвятої Богородиці в Дубліні зібралися на спільну молитву за Божественною літургією.
За богослужінням підносилися молитви за мир в Україні, захист наших воїнів та всіх, хто страждає від війни.
Після літургії настоятель парафії, протоієрей Іоанн, звернувся до вірян із проповіддю, присвяченою євангельській притчі про сіяча.
У цій притчі Христос порівнює Боже слово із зерном, а людське серце - із землею, на яку воно падає. Одне зерно опиняється край дороги, інше - на кам’янистому ґрунті, ще інше - серед терня. І лише посіяне на добрій землі проростає та приносить плід.
Так само й люди по-різному сприймають Боже слово. Іноді щоденні турботи й метушня не залишають нам часу замислитися над почутим. Буває, що ми щиро прагнемо духовного життя, але перед першими труднощами втрачаємо рішучість. А часом настільки захоплюємося власними справами й розвагами, що майже не знаходимо часу для молитви та спілкування з Богом.
Проте, як наголосив отець Іоанн, навіть занедбану землю можна обробити, щоб вона знову приносила плоди. Так само й людина здатна змінювати своє серце - через молитву, покаяння, добрі справи та прагнення жити за Божими заповідями.
І, можливо, найважливіше запитання, яке залишає нам ця притча: чи готові ми не лише слухати Боже слово, а й жити за ним?
Add comment
Comments